26-річний офіцер із Рівненщини Сергій Матвійчук очолює новостворену Школу підготовки пілотів БпЛА.
Про це повідомляють у фонді "Повернись живим".
Як зазначається, у війську майор — майже десять років. Випускник Львівського Ліцею ім. Героїв Крут, 2019-го закінчив Національну академію Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Одразу після навчання очолив взвод у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Як командир взводу, а потім роти воював на Луганщині й на Маріупольському напрямку в Донецькій області. З початком нового етапу агресії росії 2022-го боронив Північ і Схід країни. Став заступником командира 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону.
- Перші мої бої були неподалік Трьохізбенки на Луганщині. Було страшно. На адаптацію знадобився місяць. Я пробував працювати по цілях зі всього наявного озброєння — кулеметів, гранатометів. Тоді тривала окопна війна. Не було такого, щоб за тиждень знищували сотню ворогів. Двоє-троє — це вже був хороший результат.
Ми перестрілювалися з противником із траншей. Постійно шукали шляхи завдати ворогу втрат. Виставляли камери з хорошим зумом, виводили зображення на екрани і чекали, поки хтось вилізе. ДШК (12,7 мм станковий кулемет Дегтярьова-Шпагіна. — ред.) вже був наставлений. Щойно хтось з’являвся — по ньому летіла черга. Мінометів чи артилерійських систем майже не застосовували. Максимум, що летіло — 82 мм міни. Для нас це був великий калібр.
Перша моя ротація тривала з осені 2019-го вісім місяців. За цей час підрозділ не поніс жодних втрат. Після першої ротації мене призначили командиром гірсько-штурмової роти.
У 2021-2022 роках був на Горлівському напрямку у селищі Нью-Йорк. Це були чи не найкращі роки служби. Усе було налаштоване до автоматизму. Мені навіть не потрібно було втручатися в роботу бійців. Чув по радіостанції, що починається обстріл, давав команду до бою і спостерігав із квадрокоптера, як усе працює.
- Вперше Mavic для аеророзвідки я застосував на Київщині на початку березня 2022 року. Без нього ми були сліпі, перед штурмом не могли провести ефективну розвідку. Дрони повністю змінили хід війни.
У 2019-2020 роках я вже кидав ВОГи з Mavic 2. Маючи 3D-принтер, ми розгорнули першу систему скиду на Донбасі.
Вже в повномасштабну війну, коли почали нищити дронами зі скидами росіян десятками, усі побачили, що Mavic — це круто, і нам дозволили масштабуватися. Почали з’являтися маленькі лабораторії з 3D-принтерами, ноутбуками, боєприпасами. Прошивали Mavic, ремонтували за дві години і вони далі летіли знищувати ворожу піхоту. Якби не вони, то піхота не стягнула б цю навалу. Ми тоді якраз воювали з вагнерами чотири місяці, поки їх не перекинули на Соледар і Бахмут.
Потім з’явилися FPV-дрони. Ми дійшли до того, що противник вдень боїться використовувати будь-яку техніку. Дрон собівартістю 15 тисяч гривень може спалити російський танк.
.jpg)
Школа БпЛА "Ятаган"
- Стати керівником Школи підготовки спеціалістів безпілотних авіаційних комплексів мені запропонував командир. Я вагався, але погодився.
Усі думають, що FPV — це взяв пульт, надів окуляри, полетів і знищив танк. Ні. Налаштувати дрон, підготувати боєприпаси і все перевірити займає багато часу.
Побудувати систему і навчити оператора FPV чи Matrice складніше, ніж навідника-оператора бойової машини піхоти. Тому що БМП зробили для солдата, там усі кнопки підписані. А з дроном не кожен зможе працювати. Якщо людина бере пульт і за тиждень не навчилася літати на симуляторі, їй не можна давати у руки дрон.
Щоб отримати базові навички, потрібно близько 40 днів. Людина зможе літати, скидати боєприпаси, налаштувати дрон та мінімально ремонтувати. Щоб повністю все освоїти, треба дуже багато часу.
Mavic, Matrice, розвідувальні та ударні крила, FPV — все об’єднали в одній військово-обліковій спеціальності. Тепер не треба купу ВОСів мати, щоб застосовувати різні системи.
Основна ціль Школи — підготувати кваліфікованих пілотів. Щоб після закінчення фахової підготовки військовослужбовці, які прибувають у зону бойових дій, за короткий час могли ефективно застосовувати дрони. Аби досягти цієї цілі, потрібне забезпечення навчально-матеріальною базою: ноутбуки, симулятори, техніка, навчальні дрони, запчастини для ремонту.
Наша мета — не тільки навчити пілота літати, а і його інженерна підготовка. Я та інструктори Школи постійно спілкуємося з підрозділами, які виконують завдання, переймаємо досвід, дізнаємося новинки.
Ми зараз на етапі набуття спроможностей. Маю надію, що через два місяці будемо навчати людей у запланованих кількостях.
